Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ)
Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) відомий ще з початку 80-х років ХХ століття. Вже відомі його природа та структура, шляхи передачі й життєздатність, синтезовані ліки, що дозволяють контролювати розмноження збудника та затримати розвиток хвороби, але досі СНІД залишається невиліковним.⠀Кров є одним з основних середовищ (інші: сперма, вагінальні виділення і материнське молоко), через які може передаватися ВІЛ інфекція. А переливання крові, як шлях передачі, становить близько 5-10 %. Саме тому цей збудник є важливим критерієм інфекційної безпеки у донорстві.⠀Виявити ВІЛ в організмі можна приблизно через 25 днів – 3 місяці після зараження за допомогою спеціальних аналізів крові, що виявляють антитіла до вірусу або присутність самого вірусу (його генетичної інформації).
ВІЛ – це збудник, сам вірус, що вражає імунну систему, а СНІД (Синдром набутого імунодефіциту) – це комплекс синдромів, станів та супутніх захворювань, які виникають у людини, інфікованої ВІЛ, на фоні ураженого імунітету. ВІЛ-інфікований, з часом може почати хворіти частіше, ніж звичайно. А СНІД зазвичай виникає через кілька років після зараження вірусои, вже коли розвиваються одне або декілька дуже серйозних захворювань.